воскресенье, 3 января 2010 г.

Отец Николай Гнатюк с песней о счастье

Сейчас на 1 канале свою "Птицу счастья" спел непомолодевший Николай Гнатюк ("Старые песни о главном"). Кажется, он получил диаконскую хиротонию в УПЦ МП?

И вот он снова на сцене. Так что о. Иоанн Охлобыстин не одинок в попытке совместить шоу-ветхость и священническую новизну..

Перейти к оригинальной статье

31 декабря 1999 года. Разбирая фотографии.




Раннее утро 31 декабря 1999 года в кабинете президента в Кремле: папа, премьер-министр В.В.Путин, глава администрации А.С.Волошин, руководитель протокола В.Н.Шевченко, пресс-секретарь Д.Д.Якушкин. Обсуждается последовательность действий этого дня. 

 

В этой папке указ президента о назначении премьер-министра В.В.Путина исполняющим обязанности президента России.



Патриарх Алексий приехал в Кремль по просьбе папы. Он хотел, чтобы патриарх узнал о его отставке не из телевизионных новостей. Они оставались друзьями до последних дней папы.



Через пять минут начнется запись телеобращения.



Поздравление с Новым годом группы телевизионщиков первого канала и сотрудников администрации, участвовавших в записи.
 


Папа дарит ручку, которой был подписан его последний указ об отставке. Только что закончился прощальный обед с силовиками.



Последний раз в президентском кресле. Папа уже не президент.



Папу вышли провожать В.В.Путин, А.С.Волошин, руководитель секретариата В.П.Семенченко, директор ФСО Ю.В.Крапивин.
Начинается новая жизнь.


Перейти к оригинальной статье

1 число

Перепечатаю здесь свой старый текст (он есть в сборниках). Это про первый день нового года.                                              

                                                                     ПУСТОЙ ДЕНЬ

        Это утро не похоже ни на что, оно и не утро вовсе, а короткий обрывок первого дня: проба, бесплатный образец, авантитул. Нечего делать. Некуда идти. Бессмысленно начинать что-то новое, ведь еще не убрано старое: посуда, скатерти, обертки от подарков, хвоя, осыпавшаяся на паркет.
       Ложишься на рассвете, встаешь на закате, попусту болтаешься по дому, смотришь в окно. Солнце первого января что в Москве, что в Питере садится в четыре часа дня, так что достается на нашу долю разве что клочок серого света, иссеченный мелкими, незрелыми снежинками, или красная, болезненная заря, ничего не предвещающая, кроме быстро наваливающейся тьмы.                   
       Странные чувства. Вот только что мы суетились, торопливо разливали шампанское, усердно старались успеть чокнуться, пока длится имперский, медленный бой курантов, пытались уловить и осознать момент таинственного перехода, когда старое время словно бы рассыпается в прах, а нового времени еще нет. Радовались, как и все всегда радуются в эту минуту, волновались, как будто боялись не справиться, не суметь проскочить в невидимые двери. Но, как и всегда, справились, проскочили. И вот теперь, открыв сонные глаза на вечерней заре, мы входим в это странное состояние – ни восторга, ни огорчения, ни спешки, ни сожаления, ни бодрости, ни усталости, ни похмелья.
       Этот день – лишний, как бывает лишним подарок: получить его приятно, а что с ним делать – неизвестно. Этот день – короткий, короче всех остальных в году. В этот день не готовят - всего полно, да и едят только один раз, и то все вчерашнее и без разбору: ассорти салатов, изменивших вкус, подсохшие пироги, которые позабыли накрыть салфеткой, фаршированные яйца, если остались. То ли это завтрак – но с водкой и селедкой; то ли обед, но без супа. Этот день тихий: отсмеялись вчера, отвеселились, обессилели.
       Хорошо в этот день быть за городом, на даче, в деревне. Хорошо надеть старую одежду с рваными рукавами, лысую шубу, которую стыдно людям показать, валенки. Хорошо выйти и тупо постоять, бессмысленно глядя на небо, а если повезет – на звезды. Хорошо чувствовать себя – собой: ничьим, непонятным самому себе, уютным и домашним, шестилетним, вечным. Хорошо любить и не ждать подвоха. Хорошо прислониться: к столбу крыльца или к человеку.
       Этот день не запомнится, настолько он пуст. Что делали? – ничего. Куда ходили? – никуда. О чем говорили? Да вроде бы ни о чем. Запомнится только пустота и краткость, и приглушенный свет, и драгоценное безделье, и милая вялость, и сладкая зевота, и спутанные мысли, и глубокий ранний сон.
       Как бы мы жили, если бы этого дня не было! Как справились бы с жизнью, с ее оглушительным и жестоким ревом, с этим валом смысла, понять который мы все равно не успеваем, с валом дней, наматывающим и наматывающим июли, и сентябри, и ноябри!
        Лишний, пустой, чудный день, короткая палочка среди трех с половиной сотен длинных, незаметно подсунутый нам, расчетливым, нам, ищущим смысла, объяснений, оправданий. День без числа, вне людского счета, день просто так, - Благодать.

А вы как провели пустой день?

Перейти к оригинальной статье

Смолоскипна хода на честь Бандери-2010



(По-русски читать тут)
Вчора, 1 січня, у Києві пройшла традиційна смолоскипна хода на честь річниці від дня народження Степана Бандери, організована ВО «Свобода». У ході взяли участь більше тисячі людей. Крім державних і свободівських, були прапори КУН і ще кількох організацій.
Зібралися о шостій біля пам’ятника Шевченку, доволі швидко пошикувалися у колону, запалили смолоскипи і вирушили звичайним маршрутом – Володимирською і бульваром Шевченка на Хрещатик і Майдан, де відбувся короткий мітинг.

Попереду, як завжди, несли портрет Бандери, за ним – великий державний прапор, далі - гасла: «ОУН-УПА – державне визнання!», «Героям УПА – слава! Українцям – сильну державу!», «Нації – владу!», «Бандера, Шухевич – герої народу, вони воювали за нашу свободу!», «Бандера, Шухевич – наші герої, вони воювали за нас із тобою!» та інші. Усі кричалки були звичні, але від того не менш запальні, і в основному повторювали написи на банерах.






Під час минулих смолоскипних маршів завжди виникала та сама проблема: від парку Шевченка до Майдану більшість смолоскипів вигоряла і згасала, і на Майдані люди стояли з негарними короткими недогарками, а то й зовсім без нічого. Цього разу проблему було вирішено: деякі, вочевидь спеціально призначені, люди мали при собі запасні смолоскипи. Якщо у когось смолоскип догоряв, вони забирали його, гасили і викидали, а людині давали новий.




Микола Коханівський




Під Леніним стояли комуністи – чоловік 20-30, оточені великою кількістю «Беркуту». Здається, щось кричали, що саме – особливо не було чути. Хтось «дотепний» радив молоді з колони здати сесію і привести в порядок залікові. Їм від душі поскандували «Комуняку на гілляку!» і «Ганьба КПУ!». Обійшлося без найменших ексцесів.



Це наші вулиці, і ми почуваємось на них настільки впевнено, що багато хто узяв із собою дітей :)




Хрещатиком (він був святковий, пішохідний) вітали киян і гостей міста із днем народження Степана Бандери і розказували про суть смолоскипної ходи. Люди дивилися, фотографували, підходили послухати. «Ні, з бандерами я не хочу», - сказала якась жіночка, за що отримала від діда з колони зневажливе: «Хохлуша!» :)






Заходимо на Майдан (панорама з 2 кадрів)



На Майдані вже стояла звукопідсилювальна апаратура, з неї лунали українські пісні – повстанські і гурту «Кому вниз».

Першим виступав заступник голови київської «Свободи» Андрій ІЛЛЄНКО (на жаль, робила у цей час загальні плани, тому не записала його виступ і не встигла зробити фото). Він казав про те, що представники нинішньої влади намагаються зробити з Бандери неактуального нині діяча, який належить лише історії. І що тієї України, за яку боровся Бандера, ще нема, тому боротьба триває.


Голова сумської «Свободи» Ігор МІРОШНИЧЕНКО відзначив, що марші на честь Бандери проходять зараз по всій Україні, і назвав представників влади узурпаторами Української держави. «На 101 році з дня народження Степана Бандери так званий націоналіст, а насправді ліберал Віктор Ющенко, який є Президентом України, але недовго йому лишилося ним бути, не сподобився визнати Степана Бандеру Героєм на державному рівні – зробити той крок, який від нього чекають мільйони. (Народ поскандував: «Ганьба!»). «Він розказує, що він націоналіст, але не може об’єднати Націю навколо єдиної історії і справжнього Героя – Степана Бандери. (Поважаю думку І.Мірошниченка, але щоб об’єднати ВСІХ українців навколо імені Бандери, ще років 5 має пройти, а може, і 10. – О.Б.) Але ми, українці, робимо це за них. І як сказав сьогодні прес-секретар ВО «Свобода» Юрко Сиротюк, у рік Білого Тигра ми маємо бути справжніми тигроловами, щоб посадити усіх цих тигрюль, тигряників і тигрющенків у клітку, щоб кожен українець бачив їх за гратами, і бачив ціну їхньої політики».
Ще казав, що у кожній країні націоналісти є при владі, і саме тому їхні держави сильні. Що Путін і Медвєдєв є російськими націоналістами, і тому росіяни пишаються своєю країною. Українські націоналісти мають взяти владу в Україні. Наш вибір 17 січня стане вироком цій «еліті».


Член Київського міського комітету ВО «Свобода» Вадим КУДОВБЕНКО: «Ми, українці, маємо зробити все, щоб почувати себе у своїй державі вільно та затишно і вшановувати наших героїв - таких, як Степан Бандера, а не іноземних покидьків. Годі скиглити і плакати, час боротися і перемагати! Майбутнє України – націоналізм, Герой України – Бандера!».


Голова Житомирської «Свободи» Руслан КОЦЮБИНСЬКИЙ сказав, що на акції присутня молодь нової генерації, «яка хоче змін, яка не бухає 1 січня, а йде на Майдан, тому що 101 рік тому народився наш Провідник Степан. Тепер ми будемо йти по всій Україні, піднявши голову, і дивитися лише вперед».


Вікторія ОМЕЛЬЧЕНКО, представник Оргкомітету по суду над злочинами комунізму:
«2009 рік справді був роком Бандери… За цей рік відбулося безліч акцій по знищенню тоталітарних символів, пам’ятників катам Українського народу, до яких долучилася вся громадськість України, на виконання указів Президента про знищення тоталітарних пам’яток. Україна відроджується як нація, і відроджує ім’я Степана Бандери, бо це є ім’я спротиву українського народу проти комуністичного рабства. В Україні починається судовий процес над комуністичною ідеологією і виконавцями комуністичних злочинів. Те, що відбувається зараз, є завершальною стадією упокорення комуністичного ідола, знищення його в Україні і в усьому світі. Ми віримо, що Україна буде вільна, що Бандера буде увічнений у всіх містах України».


Заступник голови ВО «Свобода» Андрій МОХНИК передав громаді вітання від Олега Тягнибока – він 1 січня відвідав батьківщину Бандери с. Старий Угринів. «На жаль, туди не приїхав сьогодні Президент Ющенко. Завершується його каденція, 5 років йому не вистачило, щоб взяти ручку і підписати указ про присвоєння Бандері звання Героя. (Вигуки: «Ганьба!»). Не часу йому не вистачило, а мужності. Ми пам’ятаємо слова Донцова, який сказав, що провідну верству нації визначають шляхетність, мудрість і мужність. Немає у Президента Ющенка мужності, щоб не рахувати шанси, не думати, будуть чи не будуть його підтримувати ті, хто стояли на Майдані. Майдан – друга національно-визвольна революція 1990-2000-х років - була зраджена. Відбувся помаранчевий технологічний переворот, який привів до влади "любих друзів", привів до влади прем’єром двічі Тимошенко і Януковича. (Вигуки: "Ганьба!")
Чи можемо ми собі уявити, щоб Степан Бандера ішов на компроміси з колишньою окупаційною адміністрацією, вів мову з усіма цими компартійними і комсомольськими діячами, з отима стукачами? Національно-визвольна революція має завершитись тим, що по всій Україні має бути знищена «совєцька влада», заборонена комуністична партія і будь-які рухи і течії, які відстоюють російські імперські інтереси. Віктор Ющенко не спромігся цього зробити.
Але я вам скажу інше. За ці 5 років українські націоналісти спромоглися посунути кордони Української державності далеко-далеко на схід. Якщо у 1999 році, 10 років тому, на президентських виборах усякі симоненки, вітренки і морози, усякі холуї московські їздили в Галичину і там пробували щось агітувати, і навіть отримували фракції у місцевих радах – то сьогодні марш на честь Бандери проходить у Сумах, Чернігові, Харкові, Луганську, Запоріжжі. Сьогодні українські націоналісти проходять маршами у Криму і Севастополі, бо це кордони нашої держави, це наші вулиці, це наша земля, і ми будемо тут диктувати свою волю!"

(Так, усе це зробили націоналісти. Але подивилася б я, як би ми це зробили за президента Кучми, президента Януковича чи президента Тимошенко – О.Б.)



Далі А.Мохник повідомив, що сьогодні правоохоронці вчинили наругу над державним прапором України у Запоріжжі, били українських націоналістів і пакували їх в автозаки, тому що колишній комсомольський вожак Юрій Луценко і його заступник Мармазов віддали про це наказ. «Сьогодні була вказівка, щоб ми тут у Києві пройшли не тим маршрутом, яким ходимо всі роки (вочевидь, тому, що біля Леніна стоять комуняки – О.Б.). Але ми пройшли цим маршрутом, і будемо ним ходити, тому що це наша земля. Не ті плюгаві ліберали і демократи, а Степан Бандера є символом Української Нації. Нашими провідниками є Степан Бандера, Роман Шухевич, Ярослав Стецько, Євген Коновалець, Микола Міхновський, Тарас Шевченко, і саме їх ми будемо прославляти, ставити їм пам’ятники, слідувати їхньому прикладу».

Закінчили, як завжди, виконанням державного гімну. Далі була команда загасити смолоскипи і викинути їх до смітників, але дехто з молоді все ж не втримався і зробив файне багаття:



Наостанок - кілька панорам з Майдану:






Відео (автор - V.D.)


Перейти к оригинальной статье